Одеса у полум’ї. Реконструкція
Чому трапилася «одеська Хатинь» і хто в цьому винен.
Навіть у низці трагічних подій, що відбувалися в Україні за останній рік, одеська трагедія 2 травня виділяється своїм моторошним сценарієм. Десятки людей кидали коктейлі Молотова і спостерігали, як заживо горять їхні співвітчизники, немов принесені в жертву якимось стародавнім богам. Жертви виявилися не останніми.
Загибель майже півсотні людей у Будинку профспілок відкрила кривавий рахунок сотням і тисячам смертей в наступні місяці. Але досі за це ніхто так і не поніс покарання: слідство не прийшло до чіткого висновку, хто винен. Суди над учасниками тих подій йдуть донині.
Автор статті весь день 2 травня був у вирі подій в центрі міста, а ввечері намагався рятувати людей з палаючого Будинку профспілок. Напередодні річниці тих подій ми вирішили зробити реконструкцію того, що сталося 2 травня в Одесі, а також надати передісторію цих подій, щоб зрозуміти, що стало детонатором кривавої бійні. Допомогу у створенні матеріалу надала одеська група незалежного розслідування «2 травня».
Початок
Протистояння прихильників Євромайдану та Антимайдану в Одесі почалося задовго до кривавої розв'язки 2 травня, практично одночасно з початком протистояння в Києві наприкінці листопада 2014 року. Спочатку все проходило в досить мирному форматі, але вже з січня в повітрі стало тривожно. 22-23 січня в Одесу з сусідніх областей та Києва почали невеликими групами підтягуватися молоді хлопці. Як повідомляли тоді наші джерела з СБУ, міліції та Самооборони Майдану, рішення про «десант» на Одесу було прийнято в штабі київського Майдану. Згоду на відрядження дали відразу кілька сотників Самооборони та лідери «Правого сектора», відрядивши на південь близько сотні людей. Рішення було прийнято в межах плану по розповсюдженню хвилі протестів на всі регіони України.
23 січня відбулася перша спроба захоплення Одеської обладміністрації. Кілька сотень «євробійців» прийшли під ОДА з палицями і щитами.
Друга демонстрація сили сталася 26 січня. Навколо ОДА зібралося близько 300 заїжджих бійців, їх підтримало невелику кількість членів одеської самооборони Євромайдану і міського «Правого сектора». Основну масовку становили сторонні роззяви і радикально налаштовані студенти. Зібралося більше 2 тисяч осіб. «Штурму ОДА не сталося - лідери міського Євромайдану не приїхали. Простоявши кілька годин близько ОДА, масовка сама собою розсмокталася, захоплення ОДА не відбувся, а "десантники" з Києва та Вінниці поїхали геть», - розповідає активний учасник тих подій, одесит Євген Мельничук.
Після невдалого штурму входи до будівлі обладміністрації, за вказівкою губернатора Миколи Скорика, були забарикадовані бетонними блоками. За цей губернатора незабаром в народі охрестили «Колею-барикадою». Крім того, обласна влада, не сподіваючись на міліцію, ініціювали створення «своїх» охоронних загонів - Народної дружини. Але особливих надій на захист ОДА силами добровольців-дружинників в обласної влади не було. Тому центром бойових загонів для захисту ОДА стали працівники кількох охоронних фірм, контрольованих підприємцями- «регіоналами». Але незабаром співробітників охоронних фірм замінили «ідейні» бійці.
Дві дружини
Ідея бойових добровольчих загонів тут же отримала розвиток. Добровольців з числа негативно налаштованої по відношенню до Майдану одеської молоді було хоч відбавляй. Перший добровольчий загін одеського Антимайдану очолили громадський діяч, соратник опального нардепа Ігоря Маркова, випускник історичного факультету Антон Давидченко і його брат Артем. Другим керівником став комуніст Ростислав Барда. Дружину формували на базі кількох міських громадських «антимайданівских» організацій: «Молодіжної єдності», «Варти» і «Опору».
Паралельно з Народної дружиною на початку весни 2014-го з'являється ще один бойовий загін - Одеська дружина. Головою цього загону стає лідер проросійської організації «Слов'янська єдність» одесит Дмитро Одинов. А його заступником - одесит Денис Яцюк. До створення Одеської дружини підключився і син відомого одеського тележурналіста Єгор Кваснюк.
Поступово Одеська дружина відтіснила з перших ролей Народну дружину, зайнявши більш радикальну позицію. «Непримиренні» одеські дружинники згодом зіграли першу скрипку у подіях 2 травня. Зате в Одеській дружині до весни було вже більше сотні реальних бійців із спортивних клубів, екіпірованих кийками, щитами і шоломами. Крім «штатних» бійців в будь-який момент до Одеської дружині могло примкнути ще стільки ж «волонтерів». Бойовий досвід «антимайданівців» був придбаний зі страйкбольних боїв та футбольних махачів. Лише одиниці з них брали участь у київських заворушеннях на боці Антимайдану.
Перші іскри. Гра м'язами і репетиції бійок
Конфлікти почалися майже відразу після появи охоронних дружин з обох боків. Перша бійка між ідеологічними супротивниками відбулася ще 2 лютого 2014. У центрі міста на Соборній площі, де «випадково» зустрілися учасники двох маршів - «євромайданівского» мітингу і «антимайданівского» «Маршу мирних». В результаті сутички більш організовані «антимайданівці» потіснили супротивників, але в масштабну бійку конфлікт так і не перейшов. Втрати обох сторін обмежилися синцями та порваним одягом.
Зате через два тижні, 19 лютого, «євромайданівці» зазнали серйозної поразки. Їх пікет був розігнаний несподіваною атакою сотні бійців, озброєних палицями, одягнених в однакові чорні куртки з шевронами «Стоп Майдан» і шоломи (як потім з'ясувалося, це були тітушки, які раніше брали участь в акціях у Києві). При цьому було побито кількох журналістів. Атакою на пікет Євромайдану бійці в чорній формі не обмежилися. У той же день були розбиті вікна одеського офісу «Батьківщини».
Після зміни влади ситуація змінилася. Антимайдан перейшов в опозицію, а «євромайданівці» стали владою. З 24 лютого їх основним центром збору та проведення мітингів стало Куликове поле - велика площа поряд із залізничним вокзалом та Будинком профспілок. По неділях сюди стікалися одесити, що негативно сприйняли Майдан. Мітинги проходили в режимі нон-стоп. А в будні площа перетворювалася на своєрідний одеський Гайд-парк: городяни обговорювали останні новини, співали радянські пісні і спілкувалися.
1 березня 2014 на Куликовому полі був проведений «огляд» бойових загонів одеського Антимайдану, поєднаний з мітингом. Потім такі огляди влаштовувалися регулярно. У березні для оперативного реагування на «підступи» «євромайданівців» в Одеській дружині була створена мобільна група, до якої увійшов чоловік на прізвисько Боцман - Віталій Будько. Саме Боцман 2 травня перший вистрілить з автомата Калашникова в центрі Одеси.
Протягом березня і квітня дрібні сутички між протиборчими таборами під час маршів і мітингів траплялися майже через день, проте до масових заворушень справа не доходила.
Переговори
Лідери обох сторін неодноразово робили спроби домовитися і нейтралізувати найбільш «безбашенних» активістів. Вони демонстративно заявляли про своє прагнення до збереження миру в Одесі і навіть проводили спільні акції на кшталт збирання сміття в міському парку імені Шевченка. Не припиняла спроб примирити сторони і одеська міліція. «Круглі столи» та переговори, під кураторством силовиків, проходили майже щотижня. «З Києва безперервно пресували обласну адміністрацію, тодішнього губернатора Володимира Немировського і начальника обласного УВС Петра Луцюка. Новому уряду не подобалося «антимайданівске» бродіння. Дзвінки з Києва з вимогою ліквідувати антиурядові виступи надходили щодня. Немировський в свою чергу вимагав розігнати Антимайдан від керівництва одеської міліції», - згадує співробітник Одеської обладміністрації Юрій П.
«В якості миротворця було обрано заступника глави обласного УВС Дмитра Фучеджі. У нещодавно призначеного начальника міліції Петра Луцюка для цієї місії не вистачало ані знання реалій Одеси, ані досвіду. У Фучеджі був досвід розгону протестних мітингів і вміння вести переговори», - коментує керівник групи «2 травня» Сергій Дібров.
Але повністю контролювати дії радикалів не могла вже жоден бік. 30 березня прес-секретар одеського Євромайдану Олена Балаба демонстративно спалила дві георгіївські стрічки у Вічному вогні біля пам'ятника Невідомому матросу. Лідери одеського Євромайдану публічно відхрестилися від дій активістки, назвавши це її особистою ініціативою. «Подвиг» Балаби моментально став предметом обговорення в соцмережах і помітно загострив обстановку в місті.
Візит Царьова
Ще одним пунктом став візит до Одеси кандидата в президенти Олега Царьова. Незважаючи на те, що напередодні, 9 квітня, лідери обох сторін підписали «Меморандум пам'яті», в якому зобов'язалися не влаштовувати силових акцій в День визволення Одеси, 10 квітня, в цей день відбулася найбільша сутичка, яка стала своєрідною репетицією подій 2 травня. Царьова заблокували «євромайданівці». На виручку кандидату в президенти поспішила Одеська дружина, кілька людей від Євромайдану були побиті. По дорозі «дружинники» також захопили трамвай, на якому доїхали до Куликового поля. Міліція і в цьому випадку не зробила жодних кроків, щоб приборкати революційних хуліганів з обох сторін.
Тиша перед вибухом
Увечері 2 травня в Одесі повинен був пройти футбольний матч між харківським «Металістом» та одеським «Чорноморцем». Підтримати свої команди збиралися десятки фанів - ультрас. У той же час лідери одеського Євромайдану заявили про намір провести в цей день патріотичний марш «За єдність України» в центрі міста. Небезпеку виникнення масових заворушень в Одесі чудово розуміли і в Києві. За три дні до трагічних подій в Одесу навідався секретар РНБО Андрій Парубій і провів кілька нарад з керівництвом міліції, СБУ і Самооборони Майдану. Але місцеві правоохоронні органи все-таки вирішили перестрахуватися. У місті вводиться план щодо запобігання масових заворушень «Хвиля». Блокпости навколо Одеси були посилені сотнею бійців з Самооборони. Одеські підрозділи Внутрішніх військ і міліції були приведені в повну готовість. Але лідери обох сторін запевнили силовиків, що 2 травня все буде мирно.
«Наприкінці квітня на командирів дружин вийшли серйозні ділові люди з боку Євромайдану. Ними було озвучено пропозицію згорнути наметове містечко перед Будинком профспілок і перенести його на 411-ю Батарею. Пропозиція була прийнята, тому що всі вже розуміли, що наметове містечко коли-небудь обов'язково знесуть, причому будуть жертви. Також на зустрічі з "делаварами" було озвучено, що Одеська дружина теж проведе дембельський марш по місту. Це не викликало заперечень у представників Євромайдану. Домовилися, що все обмежиться легким махачем. Потім ходили чутки, що за мирну угоду і перенесення містечка "делавари" нібито передали $ 50 тисяч комусь із представників Атимайдану. Але швидше за все цю чутку запустили "євромайданівці". Одне можна сказати напевне: як з нашого, так і з того боку всі заздалегідь знали, що буде бійка. Але ніхто не припускав, чим вона закінчиться ... »- згадує член Одеської дружини Андрій К., який вступив після 2 травня в ряди «ополчення ДНР».
30 квітня Одеська дружина переносить свої намети в парк на 411-у Батарею на околиці міста. Однак Народна дружина не підтримує ініціативу побратимів, і кілька наметів залишається перед Будинком профспілок. У них ночує близько десятка людей. Вдень на Куликове поле, як і раніше, приходять співчуваючі одесити і проводяться міні-мітинги.
1 травня 2014 на Куликове поле виходять кілька сотень активістів КПУ з червоними прапорами. У демонстрації беруть участь і інші «лівацькі» організації: «Союз анархістів України», «Молодіжна єдність» і анархісти. Демонстрації не заважають ані міліціонери, ані бойові загони одеського Євромайдану.
Після демонстрації в парку перед 411-й Батареєю командири Одеської дружини влаштовують пікнік з шашликами і горілкою з кількома представниками Євромайдану. Не припиняючи приємного спілкування з ідеологічними супротивниками, командири Одеської дружини анонсують в інтернеті завтрашній збір колони на Олександрівському проспекті. Час збору - 11:00. Бажаючим підтримати марш Одеської дружини пропонують брати з собою палиці і каски.
Багаття розпалюється
2 травня. Ранок, залізничний вокзал. Приїжджають перші вболівальники харківського «Металіста». Однак, всупереч поширеній легенді про потяг з тисячею ультрас з Харкова, фанатів «Металіста» було трохи більше 400. А найбільш радикальних фанів, які їхали в Одесу з метою розім'яти м'язи, було не більше півсотні. Фанати розсмоктуються по Одесі, а «бойова півсотня» харків'ян йде на Соборку.
11:30. Соборна площа. Біля вуличних художників і церкви збираються перші учасники маршу Євромайдану. Більшість з них - фанати «Чорноморця». Одесити також упевнені, що сьогодні буде велика бійка. Але ніхто не припускає, що замість кулаків в хід підуть палиці й навіть вогнепальна зброя. Учасники маршу збираються пройти від Соборної площі вниз у напрямку до моря по вулиці Дерибасівській.
11:45-14:45. Всі керівники одеських силових структур і командири військових частин викликані на нараду з протидії сепаратизму в Одеському регіоні. Очолив нараду заступник генпрокурора Микола Банчук. На його вимогу присутні вимкнули звук в мобільних телефонах. Однак інформація про ситуацію на одеських вулицях доступна присутнім - їх підлеглі посилають їм СМС. Є й мобільний інтернет.
Лад на вулицях повинні забезпечувати близько 850 міліціонерів: дільничних, оперативників карного розшуку, слідчих і співробітників полку патрульно-постової служби. Основна їх частина - близько 700 силовиків - зосереджена в потенційно небезпечному місці - біля стадіону «Чорноморець» у парку Шевченка. Близько 80 міліціонерів з колишнього «Беркута» повинні супроводжувати колону Одеської дружини. Ще 60 залишилися в оточенні Куликового поля. Біля учасників маршу Євромайдану всього кілька міліціонерів, підступу від них правоохоронці не чекають. Близько 100 співробітників ППС залишаються в резерві, в автобусах, які стоять на сусідніх вулицях.
13:10-14:30. На розі Олександрівського проспекту і вулиці Жуковського збирається колона прихильників Антимайдану. Членів Одеської дружини серед них не більше 50, майже всі знають один одного по спільному захопленню страйкболом. Решта відгукнулися на заклик в соцмережах. Є й такі, що прийшли за компанію, на «побитися». Всього збирається близько 200 осіб. Очолюють колону лідери Одеської дружини Денис Яцюк, Дмитро Майданюк на прізвисько Одинов і Сергій Долженков на прізвисько Капітан Какао. Бійці пов'язують на рукава червоний скотч - традиційний знак «своїх» у страйкбольних команд. Всі бійці колони Одеської дружини озброєні кийками, палицями і екіпіровані касками, мотоциклетними шоломами і дерев'яними щитами. Але на відміну від київського Майдану в екіпіровці бійців одеського Антимайдану практично відсутні бронежилети - ніхто з них навіть не припускає, що через кілька годин у масовій бійці буде задіяно вогнепальну зброю. В оточенні колони Антимайдану - полковник Ташматов і кілька десятків міліціонерів у звичайній повсякденній формі, без щитів і касок. У ході переговорів бійці Одеської дружини запевняють силовиків, що не збираються вступати в конфронтацію з «євромайданівцями» і будуть йти з ними паралельно по вулиці Грецькій. За словами лідерів дружини, мета їхньої ходи - перешкоджання «євромайданівцям», якщо вони раптом зберуться змінити маршрут і розігнати наметове містечко на Куликовому полі.
У якийсь момент колону «антимайданівців» несподівано обстрілює з пневматичного пістолета якийсь хлопець. Незважаючи на те, що «камікадзе» стріляв з відстані в кілька кроків, ніхто не поранений. Стрілка скручують бійці дружини і передають міліціонерам.
Близько 14:55. Спроба обстрілу і довге стояння без діла помітно розпалюють і електризують присутніх. Бійці Антимайдану жадають помсти і направляються до сусіднього з місцем збору будівлі на вулиці Жуковського, 36. Там знаходиться штаб-квартира одеської РГБ - Ради громадської безпеки. Там, на думку активістів Антимайдану, «Правий сектор» нібито роздає вогнепальну зброю бійцям своїх охоронних загонів. Але прорватися до штаб-квартири не виходить - вхід у двір заблокований легковим автомобілем та оточенням міліціонерів. А в самому дворі прикривається щитами група бійців РГБ. Противники обмінюються образами, в руках деяких з'являються пістолети. Однак прямих зіткнень не відбувається. До конфліктуючих підходить заступник голови обласного УВС полковник Дмитро Фучеджі. З цієї хвилини керівництво діями міліції переходить до нього. Незадоволені лайкою активісти Антимайдану б'ють скло в припаркованій поруч автівці - там бійці помічають жовто-блакитну стрічку і кийок в багажнику.
14:50-15:10. Соборна площа. Тут зібралося близько півтори тисячі осіб з українськими прапорами та футбольною символікою. Дізнавшись про акцію своїх супротивників в центрі міста, з блокпостів навколо Одеси прибуває близько сотні бійців з одеської та київської Самооборони. Вони екіпіровані металевими щитами, касками та битами. Прибулі вишиковуються уздовж вулиці Преображенської, решта присутніх стоять групами. Інформація про те, що на Олександрівському проспекті стоїть колона Антимайдану, розбурхує нерви натовпу. Футбольні фанати часто-густо скандують кричалки і патріотичні гасла. Міліціонери шикуються в нещільне оточення на вулиці Грецькій, Олександрівському проспекті і вулиці Преображенській. Їхня мета - не пропустити колону Антимайдану до Грецької площі.
15:10-15:20. Колона Антимайдану на чолі з Капітаном Какао вирішує змінити маршрут і йде у напрямку до вулиці Буніна, а потім повертає направо і йде по Катерининській у напрямку до Дерибасівської. Тут оточення міліціонерів робить помилку. За наказом командирів вони забігають вперед: їм потрібно перешкодити виходу колони на Дерибасівську, так як там колони «євромайданівців» і «антимайданівців» можуть зустрітися. Однак за наказом Капітана Какао колона Антимайдану несподівано зупиняється і спрямовується бігти у зворотному напрямку, а потім повертає праворуч і вгору по вулиці Грецькій назустріч супротивникам, які досі товпляться на Соборній площі. Міліціонери з оточення залишаються далеко позаду і зупинити тікаючих бійців уже не встигають...
15:22-17:45. Колона Антимайдану виходить на Грецьку площу і продовжує рух вгору на вулицю Преображенську і Соборну площу. Там відбуваються перші сутички і бійки авангарду супротивників. Міліціонери наздоганяють колону Антимайдану і вибудовують оточення. До них приєднуються силовики, оточують натовп «євромайданівців» на Соборці. Супротивників відокремлює один від одного близько 50 метрів. Над головами міліціонерів летять хмари каміння, ультраси з Соборної площі кидають у «антимайданівців» фальшфайєри, петарди, шматки асфальту і каміння з бордюру тротуару. Обидві сторони активно обстрілюють одне одного з пневматичних пістолетів, револьверів Флобера, рогаток. З боку Соборної площі в лави «антимайданівців» летять перші коктейлі Молотова - пляшки заправляють горючою сумішшю добровільні помічники з боку Євромайдану. Антимайданівці споруджують перші барикади зі сміттєвих пластикових баків і дерев'яних піддонів з сусіднього будівництва. Близько десятка автомобілів, припаркованих перед Російським драмтеатром, перетворюються на металобрухт, деякі починають диміти від коктейлів Молотова. Близько 50 міліціонерів і бійців Внутрішніх військ не дають супротивникам зійтися в рукопашній. Бійня набуває дистанційного характеру. Саме це дає помітну перевагу прихильникам Євромайдану - їх набагато більше. На Грецькій площі біля супермаркету «Антошка» зосереджено близько 200 «антимайданівців». Їм протистоїть майже 2 тисячі прихильників Євромайдану.
Цікаво, що початковий задум лідерів Антимайдану «наваляти» «євромайданівцям» в центрі Одеси обернувся поразкою - бійці Одеської дружини і добровольці, що приєдналися до них, потрапили в пастку. Вже через годину всі підходи до Грецької площі, де тримають оборону «антимайданівці», загачені натовпом симпатиків Євромайдану, що підтягнулись з усіх районів Одеси. Примітно, що більшість з них приїхали в центр міста після СМС-розсилання та призову в соцмережах «допомогти нашим, яких вбивають колоради».
Але котел, в який потрапив Антимайдан на Грецькій площі, поки що не «глухий». Раз по раз в обидві боки через оточення снують журналісти й цікаві роззяви. Деякі з «мандрівників» із загадкових причин приймаються проявляти активність то з одного, то з іншого боку і навіть кидають каміння туди, де гуляли зовсім недавно. Ще кілька дивних персонажів явно намагаються керувати діями то одного, то іншого боку, снуючи туди-назад між супротивниками. Цікаво, що вказівки і поради «мандрівників» приймаються до виконання міліціонерами беззаперечно. Створюється враження, що багато чого з того, що відбувається, розігрується за заздалегідь підготовленим сценарієм.
Кулі замість каменів
З самого початку вуличної бійки багато бійців з обох боків обстрілюють одне одного з легальних стволів - пневматики, револьверів Флобера і травматичних пістолетів. Міліції занадто мало, бажаючих відняти стовбури у хуліганів серед правоохоронців не спостерігається. Незабаром в руках бійців з'являється вогнепальна зброя. Так, Боцман - боєць Одеської дружини - відкриває стрілянину одиночними з цивільного аналога АКСУ на розі вулиць Дерибасівської та Віце-адмірала Жукова прямо ... з-за спин оточення Внутрішніх військ. Антимайданівець, що стоїть поруч з Боцманом, стріляє зі страйкбольного автомата. Незабаром з'являються перші жертви вогнестрілів. На Дерибасівській кулею 5,45 мм смертельно поранений 28-річний десятник одеського «Правого сектора» Ігор Іванов. Член групи «2 травня» Сергій Дібров впевнений, що Ігоря Іванова застрелив саме Боцман: «Бойовик стріляв з цивільного аналога АКСУ бойовими патронами. З великою ймовірністю можна припустити, що саме Боцман застрелив Ігоря Іванова». Незабаром з'являється друга жертва - Андрій Бірюков, який помер від вогнепального поранення на місці. Постріли із справжніх стовбурів важко розібрати в загальній какофонії – увесь час вибухають петарди, летить каміння, всі кричать.
З'являються жертви на вулиці Грецькій і перед супермаркетом «Антошка» - з балкона Болгарського центру невідомі відкривають вогонь з обріза мисливської рушниці. В результаті поранений редактор одеського інтернет-сайту Олег Костянтинов, обливаючись кров'ю, падають кілька бійців Одеської дружини. Згодом підрахують: від вогнестрілів серед бійців Антимайдану в центрі Одеси загинуло четверо, з боку Євромайдану - двоє. В швидкій надають допомогу десяткам поранених від легальних револьверів Флобера, пневматики, попадання каміння і ножових поранень. У вуличних сутичках ножами поранено кілька людей. Серед постраждалих є і випадкові перехожі.
Тільки серед міліціонерів постраждало 18 осіб. 10 з них отримали поранення мисливської дробом, травматами, кульками від патронів Флобера і металевими кульками від рогаток і пневматики. Всього в результаті вуличних заворушень було поранено 250 чоловік! До слова, Боцман, який стріляв з АКСУ, втік з України наступного дня. А одесит Сергій Х., що обстрілював з обріза Одеську дружину з балкона Болгарського центру, був спочатку затриманий, деякий час перебував під домашнім арештом, але потім слідчі відпустили його геть за «нестачею доказів».
«Котел» зачинився. Всі на Куликове поле!
Близько 16:00 до Грецької площі, де Одеська дружина потрапила в оточення, прибуває підмога з Куликового поля. Члени Народної дружини, які спочатку не брали участі у висуванні до центру Одеси, дізнавшись про «казан», приймають рішення допомогти своїм побратимам і деблокувати членів Одеської дружини. Однак на Грецьку площу вдається прорватися всього одному мікроавтобусу. Групу бійців з Куликова поля «євромайданівці» зустрічають на вулицях і звертають на втечу. Близько 4:30 вечора одеські «самооборонівці» та ультраси відбирають у МНСівців пожежний автомобіль ЗіЛ. Осідлавши машину, бійці спочатку їдуть на Куликове поле, але потім повертають назад, до Грецької площі. Там пожежну машину намагаються використовувати у вигляді тарана, пробиваючи барикади Одеської дружини. Незабаром від «влучного» попадання машина спалахує і залишається диміти перед торговим центром «Афіна».
Одеська дружина до 17:00 займає глуху оборону. Оточення з бійців Внутрішніх військ уже не відокремлює супротивників один від одного, а стоїть в кілька рядів із щитами, захищаючи Одеську дружину. На рукавах ВВшників з'являються пов'язки з червоної ізоляційної стрічки, що пізніше породить десятки конспірологічних версій про «міліцейську змову з Антимайданом». Тим часом, за словами кількох знайомих бійців одеських підрозділів Внутрішніх військ, червоний скотч з'явився у правоохоронців випадково: «Потрібно було приладнати щитки на руки, які відпадали, а липучка не тримала. У «антимайданівців», які стояли за нашими спинами, був скотч. Вони поділилися з нами. До того моменту вони нам допомагали щосили: якби не наше оточення, їх би просто зім'яли - проти сотні їх з іншого боку стояли тисячі розлючених фанатів!». З боку Євромайдану налагоджуються польові «арсенали»: добровольці, дівчата і молоді хлопці, розливають з привезених каністр бензин для коктейлів Молотова, дроблять бруківку на площі і передають камені по ланцюжку на «передову». Переважна перевага - у прихильників Євромайдану.
18:00-18:45. Протистояння в центрі Одеси наближається до завершення. Частина Одеської дружини барикадується в торговому центрі «Афіна» на Грецькій площі і на підземному паркінгу, інша половина розсіюється - бійці поодинці намагаються прорватися і втекти з поля бою. Їх ловлять групи «євромайданівців» та б'ють. Міліціонери вживають слабкі спроби захистити, але часто це не вдається. До сьомої години вечора в центрі міста все скінчено: ті, що забарикадувалися в торговому центрі «Афіна» здаються міліціонерам, їх виводять по «коридору ганьби» і вантажать в автозаки. А лідери Євромайдану закликають усіх йти на Куликове поле зносити наметове містечко. Близько 2 тисяч проукраїнськи налаштованих молодих одеситів і кілька сотень харків'ян йдуть до вокзалу. На Куликове поле також висувається сотня одеської самооборони, посилена їх колегами зі столичного Майдану.
Куликове поле і Будинок профспілок. Горимо насмерть!
«Коли в таборі дізналися, що на Грецькій дружина розбита, серед наших знову трапився розкол. Половина пропонувала розійтися, половина - залишитися. До речі, за друге були баби в основному. Не хотіли йти, хоч ти трісни. Ну, знаєш, як це буває? Тоді наші вирішили відійти в Будинок профспілок і побудувати барикаду на вході, де колони, на ганку самому. А всіх жінок вирішили заховати від налетівших вже "майданівців" всередині. Всього до Будинку профспілок забігли сотні чотири людей. Більшість з них - літні жінки, пенсіонери, були навіть підлітки. Реальних бійців в ДП майже не було. Може, пару десятків. Спочатку ми відбивалися ще на ганку, потім зрозуміли, що барикаду на вході не втримати - на нас просто злива обрушилася з коктейлів Молотова та каміння. Тоді ми відступили всередину і забарикадували вхід всяким підручним барахлом: столами, шафами. Потім спалахнув вогонь. Пожежа трапилася через те, що в кілька вікон потрапили кинуті "майданівцями" коктейлі Молотова. Спалахнула пластикова обшивка в кімнатах на другому і третьому поверхах дуже швидко - там були протяги, як в витяжній трубі. Потім спалахнули з зовнішнього боку двері. Коли загорілося кілька приміщень, всі почали кидатися туди-сюди, повалив біло-зелений дим. Деякі робили один-два вдиху і падали без свідомості. Більшості вдалося врятуватися. Вони вибігали через задній вхід у двір Будинку профспілок. З фасадного боку було вже не вибратися - там стояв натовп "майданівців" з палицями», - розповів після подій один з членів Народної дружини. За інформацією групи незалежного розслідування «2 травня», з палаючого Будинку профспілок вдалося врятуватися 380 одеситам.
Організованою оборони Будинку профспілок не було. Незадовго до приходу на Куликове поле натовпу з Грецькій площі наметове містечко залишив лідер Народної дружини Артем Давидченко.
Людьми, що сховалися в ДП, намагалися керувати депутати Одеської облради Олексій Албу і В'ячеслав Маркін. Першому вдалося врятуватися (після 4 травня Олексій Албу керував штурмом ГУВС і звільненням затриманих активістів Антимайдану, а потім виїхав з України), другий після стрибка серйозно постраждав від падіння і помер в лікарні.
19: 45-21: 00. Наметове містечко перед Будинком профспілок було зметене в перші ж хвилини, після того як туди увірвався збуджений натовп з Грецької площі. Намети були спалені, а в ДП полетіли камені і пляшки з горючою сумішшю, з даху в присутніх - шматки асфальту і коктейлі.
Вогонь охопив зовнішній бік дверей головного входу в ДП, з вікон кількох кабінетів повалив густий дим, стали видно язики полум'я. На карнизах вікон кабінетів гронами повисли люди. Гарячі кімнати стали смертельними пастками. Багато хто, намагаючись врятуватися від вогню, стрибають вниз з третього і четвертого поверхів. Велика частина з них гине, але деяким вдається врятуватися, отримавши купу переломів. Врятованим та виведеним з палаючої будівлі серйозно дістається від збудженого натовпу.
Багато говорилося про те, що їх добивали битками, що «євромайданівці» заперечували. Ми можемо говорити лише про те, що бачив наш кореспондент: людей під Будинком профсоюзів дійсно добивали палицями. Але робили це дві-три людини. Один з них - Всеволод Г., юрист, адвокат, один з лідерів місцевого Євромайдану. Втім, він і не приховував цей факт (та й на відео його добре видно).
Інші «євромайданівці» намагалися безлад зупинити, допомагали уникнути самосуду.
20:50. Пожежу в Будинкові профспілок загасили. Перша пожежна машина приїжджає лише через 38 хвилин після телефонного дзвінка про пожежу на Куликовому полі. Ще хвилин 10 пожежні не діють і не намагаються гасити полум'я. Пізніше керівництво одеського МНС спробує виправдатися, мовляв, боялися кидати пожежних в гущу масових заворушень. Стояли й міліціонери. Жоден з них не спробував скрутити або хоча б відібрати пляшку з палаючою сумішшю у вируючих зовні хуліганів ...
Через час з'являться перші результати слідства та експертиз.
Підсумки. Одних відпустили, інших судять
На думку слідства МВС, пожежа в Будинку профспілок відбулася через «внесення стороннього вогню» всередину.
Кількість загиблих в ДП - 42 людини, 34 з них померли від отруєння чадним газом та опіків.
Всього 2 травня було поранено 250 осіб, з них 18 міліціонерів. 48 осіб загинуло.
У багатьох випадках точні причини смерті у масових заворушеннях та пожежі названі не були - більша частина речових доказів з загадкової причини пропала з кабінетів слідчих.
Заступник голови начальника одеського обласного УВС Дмитро Фучеджі після подій 2 травня був затриманий для надання показань, потім відпущений. Він зник у Придністров'ї. «Мене роблять крайнім в тому, що трапилося. Все, що я скажу на свій захист, зараз буде витлумачено та перекручено. У кожному разі я робив все що міг і з усіх сил намагався запобігти заворушенням», - розповів по телефону опальний правоохоронець автору матеріалу після 2 травня.
Більшість лідерів і активних учасників масових заворушень з боку Антимайдану зникли від слідства і зараз знаходяться в Криму і ДНР.
Кримінальне провадження щодо запідозреного в добиванні поранених біля Будинку профспілок Всеволода Г. закрито за недостатністю доказів.
Сергій Х., що стріляв з мисливської стовбура з балкона Будинку болгарської культури, звільнений з-під варти.
Судове провадження над затриманими активістами одеського Антимайдану триває.
Олександр Васильєв: «Ідея бійки лежала на поверхні»
Слова колишнього члена Одеської дружини Андрія К. частково підтверджує один з лідерів одеського Антимайдану, який емігрував ще до 2 травня 2014 року, Олександр Васильєв: «Після 2 травня я спілкувався з багатьма учасниками тих подій, які змушені були виїхати з України. В Одесі завжди була така тема - не дати пройти маршу націоналістів. Вона дуже стара, ми свого часу так зривали марші УПА в 2008-2009 роках. Тому коли "євромайданівцями" був заявлений марш перед футболом, то ідея перешкодити їм народилася сама собою. Напередодні між лідерами Антимайдану виникли тактичні розбіжності: керівники Одеської дружини наполягали на силовій акції, а Народна дружина на загострення йти не хотіла. Вони пропонували стояти на Куликовому полі. Лідери Одеської дружини кинули клич в соцмережах, стали підтягуватися охочі "помахатися". Тому до початку подій члени Одеської дружини становили ядро, інші були просто прийшли за призовом в інтернеті».
Виправдання зла
Те, що відбулося після одеської трагедії, стало символом моральної катастрофи українського суспільства, що скочується до війни. Мережу заполонили радісні зойки «переможців» на тему «спалили колорадів, так їм і треба». Люди остаточно поділили світ на своїх і чужих. Причому чужих можна і навіть потрібно вбивати.
Потім це ставлення з обох боків повторилося багато разів у різних ситуаціях. Люди щиро раділи загибелі «ворогів». Накручували один одного, таврували ганьбою і називали зрадниками тих, хто закликав одуматися і не ділити світ на «колорадів» та «бандерівців».
Саме цей вірус ненависті живив і продовжує живити війну на сході. Час вже провести вакцинацію.
Олександр Сибірцев
Джерело: «Репортер»
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Загрузка...