На смерть Олеся Бузини: прощавай, незручна людина
З убитим я був знайомий особисто. Не скажу, що Олесь та його публікації приводили мене в захват і я у всьому з ним погоджувався, проте повагу він однозначно викликав.
У спілкуванні Бузина був вельми і вельми незграбним. Він міг висміяти співрозмовника, якщо той обіймав свідомо програшну позицію, погано оперував фактами або втрачав нитку бесіди. Але часом міг і погодитися з позицією опонента.
Точно так само він був незручний у своїх книгах та статтях. Незручний не тільки для української національної ідеї, а й взагалі. Просто тому, що завжди був вірний собі, що не кривив душею, не виконував замовлення. Він був дуже чесною людиною, але був і фанатиком.
Власне, його рекордно коротке перебування на посаді шеф-редактора «Сегодня» дуже показове. Людина, яка любить гроші, тримається за крісло. Людина, яка майже дихає ідеєю, легко розлучається з посадами, грошима, привілеями. І з життям часом теж ... Між іншим, у 2011-му Бузина був одним з найактивніших учасників бунту проти спроби Ахметова остаточно розчавити колектив провідної щоденної газети країни.
Він любив епатувати і перебільшувати, явно мріяв стати українським Віктором Суворовим - повалювачем авторитетів і викривачем міфів. І він ним майже став. Я бачив його книгу «Таємна історія України-Русі» в руках у людей різного віку та переконань. Далеко не всі з них зараз підтримують російське бачення нашого буття, але читали все з захопленням. Тому що Бузина був талановитий і щирий. Щирий навіть у своїх помилках. Хоча мені судити, в чому він там помилявся?
Я терпіти не можу, коли після трагічної загибелі відомого людини починають будувати голослівні версії про те, хто з великих світу цього причетний до смерті. Ще більше я не люблю людей, які із задоволенням поливають брудом покійних. Своєрідне табу на це наклали ще римляни - аut bene, aut nihil! На жаль, у військовому затьмаренні у нас часом забувають й не про таке.
Найстрашніше в тому, що трапилося - Бузина нікому особливо не заважав. Він не викривав корупційні схеми, не претендував на ролю ідеолога, не робив кар'єру на чужій крові. Навіть у зоні АТО не побував. Він просто говорив і писав те, що думав. Не знаю, що було справжнім мотивом його вбивць, але багато що говорить про те, що Олеся розстріляли тільки за слова. Якомусь негідникові вимовлене чи написане ним здалося достатньою підставою, щоб спланувати та здійснити страшний злочин, знищивши цього незграбну, фанатичну, але чесну людину. Острах бере...
Власне, це виклик. Виклик не тільки українській державі, яка декларує свободу слова в якості одного з наріжних каменів народовладдя, але й усім нам, незалежно від того, які ідеї ми сповідуємо: «Я не згоден ані з жодним словом, яке ви говорите, але готовий померти за ваше право це говорити».
Земля тобі пухом, Олесь!
Олег Костянтинов
Джерело: «Думська»
Точка зору автора може не збігатися з точкою зору редакції
Загрузка...