Новінський як представник неолібералізму

Любов Мельникова (15 липня 2013, 11:21)

---

Розглядаючи фігуру Вадима Новінського, ми уникнемо звернень до ідей патріотичності та наголошення на причетності до тієї чи іншої політичної платформи. Новини, пов’язані із виборами в Севастополі- це просто ще одна демонстрація прояву концепції неолібералізму(і представником цієї концепції і є Новінський), в якій ми живемо вже 20 років. Неолібералізм є дуже сильною ідеологією з точки зору впливу на суспільство у пострадянських країнах. Це штучно насаджена система, яка не має нічого спільного із здоровим глуздом і направлена тільки на руйнування економіної ситуації та економічної думки. Ні в одній країні світу ви не зустрінете таких диких проявів неолібералістичної економіки, як у країнах Східної Європи. Англія, наприклад, відмовилася від цієї доктрини ще у часи Адама Сміта.

 Концепцію цю обслуговують у різних сферах: починаючи від журналу Форбс, закінчуючи так званою офіціальною економічною наукою. І всі представники цих сфер, звеличуючи Тетчер та Чикагських хлопчиків, кричать, що реальний сектор та державне господарювання – це архаїзм та дурний тон. Початок епохи неолібералізації означав розквіт фінансової сфери. Посилювався контроль фінансових інститутів над усіма областями економіки, включаючи державний апарат і, як вказує Ренді Мартін, повсякденне життя (Martin R., TheFinandaUzMion of Daily Life (Philadelphia: Temple University Press, 2002). Наприклад, політика Великобританії в 1960-х була спрямована переважно на задоволення інтересів фінансистів лондонського Сіті і часто суперечила інтересам місцевих виробників. У цей період конфлікти між фінансистами і промисловцями часто приймали досить різкі форми.

Один із ключових джерел впливу в умовах неолібералізму пов'язаний з керівниками корпорацій, які визначають більшу частину рішень усередині компаній, а також з лідерами фінансового, юридичного та технічного апарату, що підтримує діяльність корпорацій.

В Україні ми бачимо навіть не конфлікт між державною і бізнес-владою, у нас державна влада і є бізнес-влада. Бізнес у нас, як річ у собі – непізнавана, трансцедентна основа, що піддається для сприйняття тільки тим, хто має сімейне посвячення.

У світі вже є багато країн, в яких бізнес-влада давно підім'яла під себе державність (і перша з них - США: «Що добре для "Дженерал моторс", - добре для Америки»), хоча зовні все це виглядає дуже демократично. Сьогодні глобальне управління прагне зробити таку вертикаль влади нормою для всіх країн світу. «Зелітована» державна і бізнес-влада в Україні  розцінює населення виключно як природні ресурси, що  стоять поза якої б то не було корпоративної етики.

При суспільному устрої, що володіє шансами на розвиток, має місце ідея того, що влада в усіх ії гілках і проявах зобов'язана служити по совісті і честі, вирішуючи проблеми людей, які вони, діючи поодинці або на основі епізодичної самоорганізації, самі не можуть вирішити.

 

Для простої людини (тобто, для людини, яка не входить до складу державної та бізнес-влади і так чи інакше підвладна їм) найбільший інтерес представляє така ієрархія суспільного устрою, коли бізнес обслуговує потреби держави, приймаючи до уваги те, що у бізнесі, як у системі, реальний сектор обслуговує банківська сфера і юриспруденція, а не навпаки, як є в епоху неоліберальної економіки.

---

Розмістити у себе

---

---