Опозиція: час збирати

(29 листопада 2011, 13:16)

---

У Москві відбулися два великі мітинги опозиції. На Болотяній площі збиралися соціал-демократи зі «Справедливої Росії» і «Патріотів Росії», на набережній Шевченка склад був різноманітнішим - представників «Яблука» і КПРФ розбавили націоналістами, лібертаріанцями, радикал-демократами і іншими позасистемниками. Останній захід очолив «Демократичний вибір» на чолі з Володимиром Міловим - позасистемним опозиціонером, який нестримно набирає популярність.

Завдання у Мілова останнім часом було непросте. Тоді як троє інших лідерів позасистемної опозиції - колеги по ПАРНАСу Нємцов, Рижков і Касьянов - вирішили бойкотувати вибори зважаючи на відмову в реєстрації нової ліберально-демократичної партії, Мілов став активно агітувати голосувати 4 грудня за будь-яку партію, окрім «горезвісної» партії влади. Зрозуміло, саме такий підхід знайшов вітання у більшості позасистемного політичного класу, який не збирався вже котрий рік підряд ударятися в маргінальщину і дисидентство. На подив, співпрацю з позасистемниками підтримали й системні партії, про що свідчать не лише скоординовані мітинги, але й спільні заяви в ЗМІ.

На парламентській кампанії позиція Мілова та його прибічників цілком зрозуміла: сприяти потраплянню до оновленої Думи якомога більшої кількості опозиційних політсил, з упором, скоріше, на «Справедливу Росію» і «Яблуко», сподіваючись на те, що ті працюватимуть на плюралізацію політичного життя країни, тобто й на реєстрацію об'єднаної ліберальної партії.

А далі президентські вибори. Тут, правда, Володимир Мілов дав задній хід: свою кандидатуру, як виявилося, він виставити ніяк не може - передусім через нестачу фінансових ресурсів. Хоча ще зовсім нещодавно він заявляв, що готовий висуватися єдиним претендентом від позасистемних лібералів, якщо трійця співголов ПАРНАСу не дозріє. Зате Мілов назвав потенційного кандидата, якого він готовий підтримати, - Олексій Навальний. Від останнього ж реакції доки не послідувало. А тому резонне питання, що станеться, якщо Навальний відмовиться. Кандидати від ПАРНАСу висуватися не хочуть - їм подавай більш ліберальне законодавство для позапартійних претендентів, та й народом вони сприймаються не інакше як ті, хто «наураганив у дев'яності»; Каспаров в ролі лідера опозиції давно ніким серйозно не розглядається; Лимонов взагалі з демократією має мало спільного. Що тоді залишається робити позасистемникам? Правильно, вливатися в ряди системників, підтримувати їхніх кандидатів у президенти, продовжувати активну опозиційну діяльність.

Напевно, хтось скаже: подібний розклад давно розписаний в Кремлі - таким чином Сурков і товариші хочуть задавити справжні опозиційні рухи. Але тоді ж скептикам можна відповісти: а що, власне, поганого в тому, що в Росії формується нормальна, цивілізована, реально об'єднана опозиція - без позасистемників, дисидентів і демшизи?

Артем Бузіла,
головний редактор naspravdi.com.ua

Джерело - http://politcom.ru/12954.html

---

Розмістити у себе

---

---