Городянин перетворив чуже хобі ввласний заробіток
Останні 15 років городянин Олег Марченко несподівано для себе провів в селі. Почалося з того, що родичі затіяли фермерське господарство і попросили його взяти участь. Так Олег переїхав з Білої Церкви в Верем’я (Обухівський район). “Думав, підробити тимчасово, а осел назавжди, – сміється він. – Сподобалося відчуття, коли плоди своєї праці можеш в буквальному сенсі потиснути”. Правда, сімейний бізнес був недовгим: з родичами добре весілля гуляти, а працювати на паях – не дуже. Багато років Олег вважався займався натуральним господарством. “За цей час обзавівся однодумцем. Ми разом ламали голови, як отримувати від сільської роботи прибуток, – ділиться Марченко. – Водойм – сила-силенна, вирішили перейти від наземних робіт до водних і зайнятися рибою”. Через роки став не тільки розводити рибу, але і відкрив базу відпочинку.
СТАРТОВИЙ КАПІТАЛ
З грошима для ривка була проблема: кредитів компаньйони побоювалися, а заощаджень було негусто. Почали з розведення риби на продаж, але незабаром стало ясно, що ця справа вимагає солідних капіталовкладень (корми, охорона, заміна води). “Тому вирішили організувати платну рибалку. Оренда ставка, чистка та запуск мальків обійшлися нам у кілька десятків тисяч гривень. Ще в активі була “Волга” і підтримка сім’ї”, – згадує Марченко.Спецосвітою він похвалитися не може: за плечима середня школа і незакінчена заочне в “Нархозі”. А ось багаторічний досвід у фермерському господарстві дуже став у нагоді. “Як тільки з’являються нові завдання, сідаю за читання – благо в інтернеті матеріалів вистачає. Зазвичай беруся за матчастину взимку, коли час є. А влітку втілюю задумане”, – говорить підприємець.
СПРАВА ПІШЛА. Мало-помалу скромне підприємство стало розростатися. “Років 7 тому до нас приїжджали в основному чоловічі компанії. А останнім часом навідуються вже сім’ями, на культурний відпочинок. Виникла потреба людей селити і розважати”, – розповідає Олег.Попит змусив подбати про будиночки з номерами, дитячий майданчик, мангальну зону, продаж продуктів і рибальських снастей, оренду казанків і шампурів (щоб свіжоспійману рибку можна було тут же готувати). Оскільки клієнт пішов все серйозніше, для рибальського обладнання облаштували спуски до води, для забави малюків і їх мам – ще один ставок і живий куточок з усякою живністю. Гроші на всі ці принади Олег заробив, можна сказати, на фронті. “Про те, що центри зайнятості допомагають отримати гроші на розвиток бізнесу, знав давно. Але мені як безробітному одноразова виплата не світила. Але в 2014-му мене призвали, рік відслужив у АТО, отримуючи зарплату, і будував плани, – пояснює ветеран. – А після демобілізації став на облік в центр зайнятості, пройшов тестування, захистив бізнес-план – і отримав допомогу на розвиток”.
ЯК ЗМІНИЛОСЬ ЖИТТЯ
“Мерседеса” Олег поки не нажив ( “Волги” вистачило ненадовго), але транспортом виручає компаньйон. “Свободу втратив, став нещадним до себе! Ніякий Трудовий кодекс мені не указ, якщо знаю, що треба доробити. Звик до думки, що зарплату можеш взагалі не отримати, якщо непередбачені витрати”, – розповідає він. Зате з рядового фермера-приватника перетворився в громадського діяча: крім догляду за ставком (зміцнення берегів і дамби, обрізка дерев), регулярно за свій рахунок ремонтує сільські дороги у свого комплексу. За участю бази в селі будувалися дитячий майданчик і каплиця. Щоб риба ловилася, довелося навчитися її розводити. Паралельно збагнув науку спілкування з клієнтами: “Довелося стати психологом: одних потрібно банально вислухати. Інші, навпаки, хочуть побути наодинці з природою, – пояснює господар бази відпочинку. – Зате хороших знайомих з’явилося багато. У мене онук недавно народився, так один постійний клієнт, що сам давно мріє про онуків, не кажучи ні слова, привіз дитині дорогий подарунок – прийми, каже, від чистого серця”.
Ставок. Водяться карасі, коропи, амури, товстолобики, судаки і сом.
НАЙВАЖЧЕ
Найбільше нервів і зусиль відняла у компаньйонів українська бюрократія. “Кілька років тому я використовував простий договір оренди. Потім закони почали змінюватися, а вимоги – нарощуватися. На приведення документів у відповідність з нормами, оформлення територій, поводження всіх інстанцій в сфері земельного та водного господарства спрямовуються буквально роки! Причому не раз стикався з тим, що чиновники очікували хабарів для прискорення процесу”, – розповідає підприємець з Верем’я. Нелегко було порозумітися і з селянами: Олега з партнером вони сприймали як чужаків, які захопили колись нічийний ставок. “Люди любили забратися у дворах і вивалити все сміття на дамбу і берега – ми під час збирання вивезли не одну вантажівку відходів. Але перебудуватися місцевим важко: до сих пір ми конфліктуємо через звалищ”, – нарікає Марченко. Важко викорінюється в сільському суспільстві також звичка красти. Вірніше, у людей не вкладається в голові, що ставок, в якому при колгоспі можна було вночі насмикати рибки, тепер закріплений за господарем, який вкладає в нього гроші і сили. “Періодично тягають рибу. Потрібно охороняти, плавати рейдами по ночах. Все це психологічно і матеріально навантажує”, – скаржиться співзасновник бази відпочинку.
На своїй базі Олег виконує всю роботу: від двірникадо адміністратора.
З недавніх пір партнер Олега від рибних справ віддалився, тепер вся база – його турбота. Весьспектр функцій, від двірника до адміністратора, він виконує з дружиною, а оскільки роботасезонна (місяців шість на рік), то влітку доводиться серйозно працювати. “Сумлінногопрацівника найняти – проблема, незважаючи на безробіття, – дивується Марченко. – Місцеві не рвуться. Та й брати їх ніяк не можна (особливо в охорону) – це як довірити щуці річку”.
ІСТОРІЯ УСПІХУ В ЦИФРАХ
У свої 46 Олег – співвласник бази відпочинку в 50 км від Києва. Основа його бізнесу – хоч греблю на 17 га і 3 га прибережної зони з усією інфраструктурою. Тільки в цьому році на базі відпочило не менше 2000 гостей, а риби за весь час виловили не менш 10 тонн! Причому ставковим довгожителів, запущеним в воду ще на зорі рибної комерції, має бути близько 15 років від роду. Заробити, за словами Марченка, можна від 10 до 100 тис. грн на місяць, в залежності від “спритності” підприємця. А на всю паперову епопею з переоформленням документів на комплекс пішло ні багато ні мало 6 років.
ПОРАДИ ПОЧАТКІВЦЯМ
“Не май мільйон, а май одного надійного партнера, – говорить Олег Марченко. – Поодинці я б нічого й не починав, а з Андрієм ми розділили обов’язки, витрати і відповідальність. Часто виникають форс-мажори, в дві голови викручуватися завжди простіше. Важливо, щоб партнери були різними за характером і темпераментом, доповнювали один одного: один фонтанує ідеями, інший не поспішаючи їх обмірковує і зважує ризики”. Жителям сільської місцевості Марченко рекомендує задуматися про зелений туризм: “Його потенціал у нас недооцінений. Між тим, маючи під боком велике місто, в якому люди знемагають без свіжого повітря, круглий рік можна приймати в садибі гостей”.
