Доля революціонерів: від місцевих самооборон - до приватних армій

Ситуація в Україні все більше виходить за межі правової ниви. Одним з показових прикладів у цій нагоді є стан справ в правоохоронних органах країни, розвал яких влада сьогодні намагається прикрити імітацією реформ.

Ще під час Євромайдану - рік тому - багато хто ставив цілком резонне питання: що будуть робити всі ці люди після того, як все скінчиться. Однак тоді, в запалі революційної боротьби, про наслідки мало хто думав. У підсумку, як ми пам'ятаємо, багато хто з революціонерів, які вирішили залишитися на Майдані Незалежності в Києві, стали реальною проблемою для влади, а розчистити центр столиці від борців за «нову» Україну вдалося лише через місяці, коли в засобах масової пропаганди пішла неприхована кампанія з дискредитації нещодавніх героїв Євромайдану.

Втім, те, що їх обдурили, багато хто з учасників минулорічної революції в Києві усвідомили майже відразу після того, як головою МВС було призначено Арсена Авакова, обсвистаного перед цим великим Майданом під час Віче, на якому всенародно були затверджені члени майбутнього уряду. Обіцяних грошей від нової влади вчорашні революціонери теж не отримали. Принижені та ображені, вони, за суттю, опинилися перед невеликим вибором: вирядитися до зони АТО або стати членом однієї з самооборон, що створюються в українських містах.

І якщо АТО для більшості українців - це не більше, ніж телевізійний малюнок, то фактичний розпад правоохоронних органів країни сьогодні стосується кожного, навіть самого пропащого патріота, що свято вірить в проведені МВС реформи.

З одного боку, в подібній практиці залучення цивільних осіб до охорони правопорядку немає нічого поганого. Наприклад, у Києві місцеві - районні - самооборони досить ефективно вправляються з охороною громадського ладу на вулицях столиці, допомагаючи, в тому числі, й ДАІ. Однак, за своєю суттю, все це - лише файна обгортка, під якою влада сьогодні намагається приховати фактичне правове беззаконня, що стало нормою в Україні.

Слід відзначити наступні моменти.

По-перше, правовий статус сформованих самооборон досі чітко не визначений. Безсумнівно, це грає на руку владі та керівництву силових відомств, які отримали можливість вирішувати найчастіше досить делікатні питання чужими руками, спочатку знімаючи з себе будь-яку відповідальність за можливі наслідки.

По-друге, вже людським посміхом стали численні повідомлення про порушення закону з боку самих представників самооборон. Враховуючи ж те, що після початку АТО потік нелегальної зброї з Донбасу лише зростає, можна припустити, що надалі ситуація буде лише посилюватися. Зазначу лише, що МВС (та й самі самооборони) навчилися грамотно «гасити» виникаючі ПП: зазвичай, черговий конфлікт попросту зводять до «полюбовної» з потерпілою стороною, адже судитися в сучасній Україні - собі дорожче ...

Нарешті, і це, мабуть, найважливіше, самооборони, як нова фактична структура органів правопорядку, найчастіше виявляються фінансово і навіть політично заангажованими.

Знову ж таки, якщо в Києві в цьому питанні все виглядає більш-менш пристойно, то в регіонах, в першу чергу - таких «проблемних» для Києва, як Одеса та Харків, становище все більш стає схожим на якусь махрову махновщину.

В Одесі, наприклад, самооборони, схоже остаточно замінили собою МВС. Так, нещодавно члени «Правого сектора» взялися особисто вирішувати «питання» з одним із місцевих бізнесменів, який володіє мережею супермаркетів «Обжора», що, на думку членів політичної партії, незаконно побудував для своїх потреб електропідстанцію, незважаючи на протест мирних мешканців. Одеська міліція фактично не відреагувала спочатку на скарги людей, закривши очі на будівництво, а після - на дії вже «Правого сектора».

Представники ж «Самооборони Одеси» й зовсім відверто заявили про «розширювання» своїх «соціальних функцій». Дійсно, представники самооборони займаються не тільки добрими справами (наприклад, її координатори заявляють, що допомагають людям вирішувати проблеми з житлом, якщо їх незаконно виселять, а також ведуть боротьбу з наркоторгівлею в місті), а й беруть на себе функції «ревізорів» історичної пам'яті , знищуючи, наприклад, пам'ятники Володимиру Леніну.

Як і правовий статус, залишається «туманним» і питання з фінансуванням представників самооборон, що не просто формують в окремих регіонах альтернативні органи правопорядку, але й попросту замінють МВС з приводу фактичної недієздатності сучасної міліції. На непрозорі схеми фінансування ще якось можна заплющити очі, якщо дії самооборон стосуються якихось суто локальних питань, коли ті не порушують, а навпаки, захищають інтереси людей, роблячи роботу за правоохоронні органи. Зовсім інша справа - питання, які безпосередньо стосуються державної безпеки України.

І в цьому контексті вельми показова заява одного з лідерів згаданої вище «Самооборони Одеси» Юрія Швеця, фінансування якої негласно пов'язують з олігархом Ігорем Коломойським, для якого припортове місто - одне з основних бізнес-завдань сьогодні. Так, за словами Юрія Швеця, серед планів його самооборони - підготовка бійців для «відбиття російської агресії». Що це, якщо не створення приватної армії за аналогією з тим же «Правим сектором»? ..