Чому не можна одночасно воюватися та крамувати

Минулого разу ми поміркували про недешевий борщ та комуналку, що різко подорожчала, через що деяким вже доводиться вибирати - поїсти або сплатити послуги ЖКГ. Тепер давайте подивимось, на якому тлі все це відбувається.

1. Банківську систему відверто лихоманить. Майже кожного місяця (якщо не частіше) з'являються повідомлення про черговий банк, що йде на дно: «Дельта», Імекс-Банк, Грін-банк, VAB Банк (всього понад десяти), і це при тому, що НБУ влив у проблемні банки більш 13 млрд. грн. Цілком у банківську систему за рік надійшло більше (краще сідайте) 222 млрд. грн, з яких більше 115 млрд - довгострокові (більше 30 днів) позики. Та що тут мовити, навіть Ощадбанк під керівництвом кращого приятеля А. Яценюка (А. Пишного), догосподарювався: до банку впровадили куратора від НБУ. Це ще не тимчасова адміністрація, але вже близько з нею. Втім, цілком імовірно, що причина не стільки у фінансовому стані Ощадбанку, а в бажанні Порошенка дещо ускладнити Яценюку та Пишному можливість розпоряджатися найбільшим держбанком. Криза, як відомо - це час створення майна.

2. Що, взагал, відбувається? Банки не падають самі собою, вони не груші. Для падіння завжди є причина. Можна говорити «Криза», але це приблизно те саме, як за прикладом доктора Борменталя геть усе перекласти на руїну. Криза у нас вже більше року, а банки стали сипатися жмутками тільки зараз. А відбувається ось що: на наших очах відбувається масова втеча капіталу. Причому настільки масова, що я навіть не ручуся, а чи було щось схоже раніше?

Поточний курс пам'ятаєте? А тепер подумайте, чому він такий? Так, частково через падіння економіки, падіння експорту, скорочення резервів НБУ, зниження податкових надходжень і т.д. і т.п. Проте всього цього не було б (або відбувалося б не в таких обсягах), якби не одна обставина - виведення капіталу.

Капітал виводиться аж ніяк не у гривні, гривня в тропічних офшорах нікому не потрібна. Весь рік українська олігархія всіх калібрів скуповує валюту - яку тільки знаходить – і зараз же відводить її у безпечні гавані. Скуповує вона її на ті самі мільярди, які їм надано Нацбанком.

Це означає, що незабаром українська промисловість та  торгівля зіткнуться (та що там, вже зіткнулися) з диким дефіцитом оборотних коштів. А наповнити його немає звідки - банківська система частково в реанімації, частково знекровлена. А ті, хто ще ризикує, будуть видавати кредити під такі відсотки, що забезпечити відповідну рентабельність можна буде хіба що виробництвом наркотиків та работоргівлею. О, й торгівлею зброєю, війна ж. Решті торгівлі та виробництва, які не мають власних оборотних капіталів, доведеться дуже несолодко.

Війна, власне, чи не перша причина цього Великого Драпу капіталів. Відповідно, зупинити його можна тільки в тому випадку, якщо зупинити війну. Президент і уряд це прекрасно знають (повинні знати, принаймні, інакше навіщо вони такі гарні потрібні?). Власне, в бажанні воювати і одночасно ефективно перешкоджати відтікання капіталу з країни і полягає вся політекономічна сутність поточного устрою України. У просторіччі вона зветься «сидіти однієї ж ... на двох стільцях». Не пригадаю, щоб в історії це хоч комусь вдалося.