Чи за те ти стояв, Майдан?

«Чи задоволений я своєю роботою? Звичайно, ні. Тому що хочеться завжди зробити більшетаі краще. Але чи зробили ми все, що могли зробити? Я можу чітко відповісти - "так". Все, що можна було зробити в цій ситуації, все було зроблено, і за це мені не соромно»- сказав 26 листопада 2014 прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк.

Не соромно Арсенію Петровичу.

Все, що декларувалося зі сцени Майдану на початку 2014 року виконано та, можливо, перевиконано.

Або ні?

Українці добре пам'ятають розповіді «найефективнішого» прем'єра про райське життя в ЄС, про блискавичне проведення реформ, у тому числі - адміністративної та судової, про децентралізацію, про прекрасну й сучасну медицину на кшталт європейській.

Громадяни, які стояли на Майдані з каструлями на головах, вбирали медові промови Арсенія Петровича та обіцянки  інших товаришів аки єлей та уявляли, як після стояння та стрибання, десь через тиждень після повалення ненависного Януковича, всі вони будуть без віз їздити до країн Євросоюзу (виключно на Ауді та БМВ) та заробляти не менш, ніж 3000 євро кожен.

Але ...

Пройшов майже рік після призначення Арсенія Яценюка самим «ефективним» прем'єром. Арсеній, безумовно, обіцянки виконав. У своїй окремо взятій сім'ї ефективний патріот давно побудував і комунізм, і Євросоюз.

І хто йому дорікне?

Може українці, які стрибали на Майдані та обмотувалися державним прапором, як рушником, за ліберальні цінності? Так згідно цим самим цінностям, кожен - сам за себе.

Так що, нічого нарікати.

Просто якось несправедливо. Співали гімни та вирощували свиней на Майдані одні, а розсьорбувати - так усією країною.

Реальні прибутки українців впали нижче рівня 2000-го року. Така собі машина часу. Враз узяла та й відкинула залишки країни на 15 років.

З січня по листопад 2014 скорочення населення в Україні склало більше 145 тисяч осіб! І це - офіційні дані статистики. Навряд чи в них відображені результати так званої АТО.

Рівень життя в країні впав катастрофічно. Купувальна спроможність населення стрімко наближається до нуля, а відкладений попит - новий тренд українського товарообігу.

Щоб зварити каструлю борщу, потрібно витратити більше 200 грн. Прибуток величезної кількості українців становить 2000-2500 грн на місяць. Пенсіонер отримує пенсію в 800-1000 грн. Як вижити людям з таким співвідношенням зарплатні та цін?

Країна впевнено рухається до комунального колапсу. У листопаді 2014 населенням не сплачено 40% (!!!) рахунків за комунальні послуги. Чим це загрожує, думаю нікому пояснювати не потрібно.

В Одесі, наприклад, до відчаю доведені матері-одиначки. Жінкам не виплачують допомоги на утримання малюків. Голодні діти - це і є результат роботи «ефективного» госменеджемента, посиленого американцями, грузинами і литовцями?

За період 2014 обсяг продажу найпоширенішого бензину марки А-95 в тій самій Одеській області впав на 23%. Люди, які в 2007-2009 роках змогли трохи легше зітхнути та масово, здебільшого в кредит, купували «гетси», «фабії» та «фієсти», сьогодні змушені залишити свої малолітражки. Про яке комфортне пересування може йти мова, якщо 100% заробітку йде на їжу та сплату комуналки?

І це - тільки початок. Далі буде ще гірше. Далі ми згадаємо 90-ті роки минулого століття. Попереду - розквіт наркопритонів, вуличної злочинності та неможливості місцевої влади впливати на будь-які процеси.

До того ж, зброя із зони АТО, якою переповнені українські міста, вистрілить ще не раз.

І все це заради чого? Заради міфів про вступ України в ЄС, казок про безвізовий режим та байок про європейський рівень життя?

А між тим, днями, британський міністр закордонних справ в одному з публічних виступів сплутав Україну з Нігерією.

Безумовно, Україна дуже важлива для цивілізованого світу...